Пікуш Ірина , творчо обдарована учениця 11-А класу Петриківської середньої загальноосвітньої школи, відповідно до Указу Президента України Януковича В.Ф. № 29\2014 «Про призначення стипендій Президента України для молодих майстрів народного мистецтва на 2014 р.» стала президентським стипендіатом .

Мабудь, вижив розпис , пройшовши випробовування часом, незгодами, негаразди, тому що майстри живуть за своїми власними переконаннями: «Нам своє робить!». І це мистецтво Ірині таке дороге , миле, бо в ньому немає насилля, примусу, ніхто не вказує: як йому розвиватися, що малювати, звідки брати тематику, жанри, образи. У неї кожен твір-витвір мистецтва, неповторний, не схожий на інший, самобутній і такий яскравий, насичений, сяючий, що хочеться дякувати Богу за його божественне творіння та ласку до петриківського розпису, до нашої землі, яка ніколи не була поневоленою.

Петриківський розпис , то стан душі юнки, подарунок за кропітку працю на Землі –Матінці, що нас годує. У буйну весняно- осінню пору оживання , розвитку і врожаювання українського лісостепу Іра працює у своїй садибі, вирощуючи і хліб насущний, і квіти, і сад, доторкаючись своїми руками до первооснови буття та природи - родючої землиці, і своїм особливим чуттям, внутрішнім баченням, проникненням в її таїнства акумулює в собі на підсвідомому рівні майбутні картини, композиції, узори, малюнки. Так батьки виховали свою доньку… Розуміючи все це , педагоги Петриківщини і, безпосередньо, Решетняк Людмила Миколаївна спільно з територіальною громадою виступають в ролі хранителів, берегинь, плекальників творчо-креативного середовища, в якому розвивається молоде покоління художників, вибудовуючи навчально-виховний процес так, щоб діти в ньому розвивалися вільно, відповідно до їх природних задатків, нахилів, вподобань, здобували якісну різносторонню освіту, орієнтуючись в багатовимірному просторі, щоб достойно поряд з новими викликами часу розквітав чарівною квіткою самобутній петриківський розпис, і зберігалася через творчість юних для прийдешніх поколінь народна традиція.

Дівчина помічає: чим інтенсивніше живе суспільство, тим більша тяга народу до чистого джерела - народного мистецтва, звичаїв, обрядів, вірувань, як звірка, на очищення своєї душі...

Іринко! Наповнюй життєдайну криницю самобутнього розпису живлючою силою свого таланту!